Соціальний педагог

DSC_0159

Проблем, над якою працює соціальний педагог: «Попередження насильства в учнівському середовищі через гуманізацію взаємовідносин між всіма учасниками навчально-виховного процесу».

Метою діяльності  є сприяння у створенні умов для соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, формування в учнів та педагогів моделі безпечної взаємодії у освітньому процесі та   надання соціально-педагогічної допомоги всім учасникам освітнього процесу.

Завдання діяльності соціального педагога:  

  • визначити соціальні особливостей умов життя дітей та їх оточення;
  • виявитиінтереси й потреби, труднощі й проблеми учнів, які виникають в ході освітнього процесу;
  • попередитита локалізувати  негативні впливи соціального середовища на особистість;
  • проводити заходи, спрямовані на попередження насильства в  учнівському середовищі,  формування толерантності та гуманності;
  • ознайомити учнівський та педагогічний колектив із законодавством у сфері протидії насильству та булінгу;
  • розширити знання колективу училища з поняттям «насильство», його видами;
  • формувати навики вирішення конфліктів мирним шляхом;
  • сформувати розуміння засад безпечного освітнього середовища;
  • надавати соціальну допомоги та підтримку всім учасникам освітнього процесу;
  • забезпечити захист прав учнів пільгових категорій.

 

Запитом адміністрації ПТУ № 56 с. Яреськи є:

  • формування в учнівської молоді культури поведінки та дотримання правил навчання;
  • поглиблення знань про булінг та його прояви;
  • тісна постійна співпраця зі службами у справах дітей, відділом ювенальної превенції.

 

Корисні посилання щодо допомоги та підтримки в ситуаціях насильства, торгівлі людьми, складних життєвих обставин

  1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно)

Messenger@childhotline.ukraine, Instagram@childhotline_ua, Telegram@CHL116111.

  1. Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства,

торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільних або стаціонарних телефонів цілодобово (безкоштовно, анонімно, конфіденційно).

  1. 3. Поліція: 102.
  2. Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103.
  3. 5. Перша національна лінія довіри для попередження суїциду: 73 33.
  4. 6. Служба медико-психологічної допомоги та профілактики гострих кризових станів: (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.
  5. Національна урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства – 15 47.
  6. «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини:

(044) 255 76 75.

  1. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування

мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 527

(безкоштовно з номерів мобільних операторів України пн. – пт. з 10:00 до 21:00, сб. з 10:00 до 18:00).

  1. Платформа «Мені здається» (https://nachasi.com/2021/02/05/platform-itseems-to-me/).
  2. Платформа «Розкажи мені» (https://tellme.com.ua/).
  3. Канал психологічної підтримки «ПОРУЧ» для підлітків та молоді

(https://t.me/poruch_me).

  1. Центр психологічної підтримки «Як ти?» (безкоштовно) (https://bit.ly/3QLUdwO).
  2. Міжнародний Комітет Червоного Хреста: 0-800-300-155
  3. Довідник психологічної підтримки в умовах війни допоможе знайти

відповіді на питання: як боротися з перевтомою, панікою, тривогою, апатією; якзберегти близькі стосунки та позбутися почуття провини (https://bit.ly/3OzJm6Z).

  1. Безкоштовна психологічна підтримка УкрЄдність (https://ukr-ednist.com.ua/).
  2. Група психологічної підтримки «Разом» (https://razom.live/).

Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу

  1. Національна «гаряча лінія»: 0 800 500 225 або 116 111.
  2. 2. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент

сексуального характеру).

  1. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).
  2. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45

Війна в Україні! Як говорити з дітьми про військову агресію

Діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Пропонуємо основні правила  спілкування з дітьми про військову агресію.

 Найголовніше правило – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова ви можете психологічно підготувати дитину до звуків сирени, вибухів і т.д.. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, в наслідок чого дитина буде відчувати безпеку.

У разі, коли батьки починають панікувати та обговорювати між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.

Найкраще – коли про війну дітям пояснять батьки, але якщо ви не можете контролювати емоції, попросіть когось з близьких друзів чи родини поговорити з вашою дитиною

 Старші діти вже мають доступ до інформації. Завдання батьків –  фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію, пояснити чому важливо читати лише офіційну і перевірену інформацію.

 Про війну треба говорити. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії дітей можуть заспокоїти.

 Не забувайте, що не зважаючи на вік дитини, варто знайти спосіб пояснити чіткі правила поведінки та що у ситуації війни ми маємо бути більш обережними, ніж зазвичай.  Треба нагадувати, що не можна підіймати нічого на вулиці – незнайомі речі.

Будьте поряд із дітьми, зараз як ніколи вони потребують уваги та любові дорослих.

Бережіть себе та близьких. Все буде Україна!

УВАГА! COVID-19!

Навчаємось дистанційно!

Через загрозу поширення коронавірусу COVID-19 й необхідність самоізоляції, навчальний процес перевели на дистанційну форму. Своє звичне життя змінили не лише діти, але і їхні батьки. До слова, перед останніми постає чимало питань – як правильно організувати дистанційне навчання та що робити, аби заняття вдома були ефективними та не приносили стрес кожному члену родини? 

Чим можна допомогти собі і своїй дитині в процесі адаптації до нових умов?

По-перше, зверніть увагу на режимні моменти. Здоровий сон, харчування, свіже повітря і зрозумілий, незмінний, передбачуваний розклад на день необхідні нам як ніколи. 

По-друге, бути уважним до почуттів дитини і своїх власних. 

Навчання в закладі освіти не вимагало від дітей високого рівня самоорганізації. А на дистанційній формі навчання це найбільш вагомий чинник. Примусити себе сісти за уроки, замість того, щоб поспати, погратися, порозважатися – це серйозний виклик для волі, не тільки дитячої. Багато дорослих людей відмовлялися від дистанційної роботи саме через те, що відчували брак волі і вміння організувати себе при відсутності зовнішнього примусу. Тому наше завдання як дорослих допомогти дітям самоорганізуватись 

Як це можна робити?

1. Складайте розклад разом. 

2. Слідкуйте за організацією робочого місця. Хаос і безлад на робочому місці і біля нього можуть сильно відволікати.

3. Домовтесь про правила, які важливі для вас під час карантину. 

4. Постійні звукові повідомлення під час роботи над завданнями інколи страшено заважають. Особливо, коли ти тільки зосередився на алгебрі, а тут прийшло таке завдання з мови, а через пару хвилин з біології і фізики, і там так багато всього робити! Якщо вас завалюють цілою купою завдань – це дезорганізує. Навчіть свою дитину ставити обмеження і планувати – зараз зроблю це, а потім подивлюсь наступне повідомлення. Про роботи, які мають виконуватись в обмежений час, вчителі попереджають заздалегідь, ви їх не пропустите. Також важливо навчитись розбивати великі завдання на частини і рухатися поступово, тоді великі об’єми не так нас лякають.

 

УВАГА! Булінг!

Що таке торгівля людьми?